Грибук Наталія Григорівна: 9 КЛАС

Відтоді, як було відкрито ВІЛ, минуло майже 30 років. За цей час епідемія ВІЛ/СНІДу охопила планету. Найбільше постраждали регіони, які не спромоглися мобілізувати ресурси і політичну волю на подолання епідемії. Серед них — країни Центральної та Південної Африки. Нині вони платять дуже високу ціну за бездіяльність своїх урядів — мільйони жертв і економічний занепад, адже епідемія ВІЛ/СНІДу загрожує економікам цих країн не менше, ніж здоров’ю населення.

Останніми роками на мапі світу з’явилися нові гарячі точки епідемії: Індія, країни Східної Європи і Центральної Азії. На жаль, Україна належить до країн «нової хвилі», які найбільше потерпають від епідемії.

За оцінками експертів, в Україні інфіковані 1,63 % дорослого населення. Це означає, що епідемія набирає загрозливих масштабів. Занепокоєння викликає той факт, що ВІЛ-інфекція виходить за межі вразливих груп і швидко поширюється статевим шляхом серед широких верств населення. Якщо раніше ця інфекція асоціювалася зі споживачами ін’єкційних наркотиків і представниками секс-бізнесу, то сучасне «обличчя» ВІЛ/СНІДу — це переважно обличчя соціально благополучної молодої жінки та її дитини.

Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу

Ефективні заходи боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу ґрунтуються на визнанні й захисті прав людини на рівні держави. Коли права людини захищено, інфікується менше людей, а ВІЛ-позитивні та їхні родини легше долають труднощі, пов’язані з хворобою.

Україна має прогресивне законодавство у сфері протидії епідемії. Воно гарантує право на добровільне і конфіденційне тестування на ВІЛ-інфекцію, збереження лікарської таємниці, соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ. Проблема в тому, що іноді положення цього законодавства порушують або бракує коштів для їх реалізації.

Ознайомтеся з деякими статтями Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (2011 р.). забезпечують право молоді на профілактичну освіту;

гарантують дотримання прав і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ;
встановлюють правову відповідальність за дискримінацію ВІЛ-позитивних пацієнтів.

Стаття 4. Держава гарантує забезпечення:

• 1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

• 2) пропаганди здорового способу життя;

• 4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;

• 5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;

• 6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

• 9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;

• 11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям;

• 13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ;

• 15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг;

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

• 1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

• 2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав.

• 3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Стаття 24. Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних

Світ, в якому понад 40 мільйонів людей живуть з ВІЛ, не може відгородитися від них. Але й нині стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних є поширеним явищем.

Стигма (тавро) — уявлення, що існує в суспільстві, згідно з яким певні якості людей або їхня поведінка є ганебними й аморальними. Про СНІД склалося уявлення, що це хвороба тих, хто вживає ін’єкційні наркотики, працівників секс-бізнесу і гомосексуалів. Тому коли дізнаються, що хтось є ВІЛ-позитивним, до нього починають ставитися з відразою.

Таке ставлення не має реальних підстав. Адже частину людей, особливо на початку епідемії, було заражено під час переливання інфікованої крові або в лікарні. Діти інфікуються здебільшого ще до свого народження. Багато людей заразилися, перебуваючи у шлюбі й зберігаючи подружню вірність.

Причини стигми і дискримінації:

недостатня обізнаність;
міфи про шляхи передачі ВІЛ;
обмежений доступ до лікування;
безвідповідальні повідомлення у ЗМІ;
поширеність соціальних страхів;
табу, пов’язані з сексуальністю, хворобами, смертю.

Наслідки стигми і дискримінації:

негативний вплив на здоров’я ВІЛ-позитивних людей (низька самооцінка, депресія, відчай, зниження функції імунної системи);
ігнорування людиною свого реального або потенційного ВІЛ-статусу;
порушення прав і свобод людини у сфері охорони здоров’я, праці, освіти;
послаблення зусиль, спрямованих на боротьбу з ВІЛ/СНІДом.

Найбільша небезпека стигми в тому, що людина може подумати: «Я не вживаю наркотиків і не працюю у секс-бізнесі. Мене це не стосується, мені нічого не треба знати про ВІЛ і СНІД». Але це не так! Найбільше ризикують ті, хто не обізнаний зі шляхами передачі ВІЛ і методами захисту від нього або не хоче застосовувати ці знання на практиці.

Стигма у дії — це вже дискримінація (порушення або позбавлення людини будь-яких її прав через колір шкіри, стать чи стан здоров’я). Дискримінація ВІЛ-позитивних людей має різні форми і прояви: від вимог ізолювати їх від суспільства до звільнень із роботи, неприйняття до школи, погроз і образ на їхню адресу.

Дехто вважає, що людей із ВІЛ треба ізолювати, як, наприклад, хворих на дизентерію. Але, як уже зазначалося, ВІЛ — це інфекція, шляхи передачі обмежені, і тому нема потреби ізолювати хворих. Ізоляція такої кількості людей була б жорстокою, а головне — безглуздою, оскільки не дала б жодних позитивних результатів. Якщо люди покладуть відповідальність за свою безпеку на державу, а самі не захищатимуться, наприклад, під час статевих контактів, вони дуже ризикуватимуть. ВІЛ не має специфічних симптомів, наприклад таких, як висипка або інші зовнішні ознаки. Людина може багато років жити з ВІЛ, на вигляд бути цілком здорового та, нічого не знаючи про це, інфікувати інших.

Стигма і дискримінація сприяють поширенню епідемії. Ці ганебні явища вбивають ВІЛ-позитивних людей у прямому значенні цього слова. Адже їхнє здоров’я залежить від стану імунної системи, а зневажливі висловлювання не лише принижують гідність людини, а й ослаблюють уражений вірусом імунітет. Це науково доведений факт.

Об’єднання заради життя

Як свідчить досвід, епідемія ВІЛ/СНІДу здатна пробуджувати найгірші і найкращі людські якості. Найгірші якості виявляються тоді, коли ВІЛ-позитивні стають жертвами стигми і дискримінації з боку рідних, друзів, знайомих, сусідів, лікарів, учителів чи державних службовців. А найкращі — коли люди об’єднуються для боротьби з бездіяльністю уряду чи окремих осіб для надання допомоги і догляду за тими, хто живе з ВІЛ.

Важливо збагнути, що епідемію можна здолати лише об’єднаними зусиллями міжнародної спільноти, урядів усіх країн світу, державних установ, бізнесу, громадських організацій, кожної місцевої громади, родини і кожної людини незалежно від її ВІЛ-статусу.

ПІДСУМКИ

Україна має прогресивне законодавство у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Проблема в тому, що іноді положення цього законодавства порушують або бракує коштів для їх реалізації.

Стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних людей порушує їхні права у сфері охорони здоров’я, праці, освіти, послаблює зусилля, спрямовані на боротьбу з епідемією, перешкоджає ефективній профілактиці.

Одвічні моральні цінності зменшують уразливість молоді в умовах епідемії та сприяють захисту прав людей, які живуть з ВІЛ.

Презентацію з даної теми можна переглянути за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1aWOHAaVBfewvwL5QfQ7gvpzdZou-lI7n/view?usp=sharing

Тест з даної теми можна виконати, переййшовши за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=5619729

Завдання необхідно виконати до 5 травня 22:00

Завдання на 22.04.2021

9 клас

Тема « ВІЛ/СНІД. Виклик людині . Виклик людству» (параграф 25)

Мета: пригадати шляхи передачі і методи захисту від ВІЛ; навчитися оцінювати ризики ВІЛ-інфікування у життєвих ситуаціях; дізнатися про методи діагностики, профілактики та лікування ВІЛ.

Вправа «Асоціативний ряд»

Що означають скорочення ВІЛ та СНІД

В — вірус (збудник захворювань);

І — імунодефіциту (відсутність захисної реакції організму від хвороб);

Л — людини (особистість, індивідуальність).

С — синдром (ряд ознак, що характерні для певної хвороби);

Н — набутого (того, що з'явилося протягом життя);

І — імунного (стосується імунної системи);

Д — дефіциту (брак чогось, у даному випадку захисної реакції).

Інформаційне повідомлення «ВІЛ в Україні»

За оцінками ВООЗ (липень 2004 року) 189 000-590 000 українців інфіковані на ВІЛ або хворіють на СНІД, що складає приблизно 0,7-2,9 % населення. У таких регіонах України, як Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Донецька області і АР Крим спостерігається найвищий рівень розповсюдженості ВІЛ-інфекції. На початковій стадії епідемії в Україні більшість тих, хто був інфікований, були споживачами ін'єкційних наркотиків. Однак за останні 10 років вірус вийшов із середовища споживачів ін'єкційних наркотиків і розповсюджується серед усіх груп населення. Проте у суспільстві залишається точка зору, що на СНІД хворіють люди, що працюють у секс-бізнесі та ті, що вживають наркотики.

Але статистика свідчить про те, що більша частина ВІЛ-позитивних людей — це особи віком від 19 до 39 років. За останні п'ять років збільшується кількість інфікування жінок, так званих «домогосподарок». Сьогодні всі шари населення мають ризик отримання інфекції.

Вправа «Визначення понять»

Толерантність—повага і визнання рівності, відмова від домінування та примушування, визнання права інших людей на власні думки та погляди.

Стигма — це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи людей в очах суспільства.

Дискримінація — це ізоляція або відторгнення людини суспільством, яке формує до ній несправедливе, упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають її членом такої групи.

• Чим ці поняття схожі і чим вони відрізняються?

• Наскільки поширені у нашому суспільстві стигма та дискримінація до людей, що живуть з ВІЛ?

• В чому це проявляється?

• Що заважає людям бути більш толерантними до людей з ВІЛ?

Наслідки стигми та дискримінації:

• зусилля з профілактики будуть безрезультативними;

• люди боятимуться говорити про свій ВІЛ-статус або не захочуть пройти тестування на ВІЛ;

• люди будуть замовчувати про свій ВІЛ- позитивний статус, а рівень інфікування
буде постійно підвищуватися тощо.

Шляхи розвитку толерантного ставлення:

• впровадження курсів здоров'я у навчальних закладах;

• залучення засобів масової інформації до проблеми;

• створення позитивного образу людини з ВІЛ тощо.

Пам'ятайте, що ВІЛ або СНІД — не привід для дискримінації. Люди, що живуть з ВІЛ/ СНІД також відчувають емоції і почуття. Такі люди відчувають себе ізольованими, не отримуючи підтримку, у якій є потреба. Саме толерантне ставлення кожного з нас може змінити думку суспільства на цю проблему.

Презентацію з даної теми можна переглянути за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/165VysZhaZshyLFolTMxUBqvxjSCyJ4xq/view?usp=sharing

Відео з даної теми можна переглянути за посиланням:

https://youtu.be/ghRSaLQia7s

За підсумками вивчення теми виконайте тест, перейшовши за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=9487120

Тест буде відкрито до 28 квітня, 20.00

9 клас

Завдання на 15.04.

Тема: Школа майбутніх батьків (§ 24).

На уроці ви:

ознайомитеся з правилами профілактики вроджених вад;
переконаєтесь у необхідності ретельної підготовки до народження дітей.

Профілактика вроджених вад

Коли майбутніх батьків запитують, кого вони більше хочуть — хлопчика чи дівчинку, ті часто відповідають: «Це не має значення. Головне, щоб дитина була здорова».

На жаль, діти не завжди народжуються здоровими, і тоді перед родиною постають труднощі, які треба долати у боротьбі за малюка. Особливо прикро, коли це стається з причин, яким легко запобігти. Тому кожна молода людина має знати важливу інформацію, яка може вберегти здоров’я її майбутніх дітей та запобігти вродженим вадам.

Підготовку до майбутньої вагітності подружжю найкраще починати за три місяці до зачаття. Це значно знизить ризик вроджених вад. Плануючи народження дитини, батькам варто переглянути свій спосіб життя, перевірити стан здоров’я і вжити необхідних профілактичних заходів.

Прочитайте декалог (десять правил), які Всесвітня організація охорони здоров’я розробила для профілактики вроджених вад

Декалог профілактики вроджених вад

1. Кожна жінка і чоловік, які досягли статевої зрілості, можуть стати матір’ю і батьком.

2. Найкраще, коли вагітність є запланованою. Бажано визначитися з рішенням про дитину за 3-4 місяці до зачаття.

3. Допологове обстеження — найбільш надійна гарантія здорової вагітності та важлива складова профілактики вроджених вад.

4. Важливо, щоб кожна жінка зробила щеплення від краснухи щонайменше за 2-3 місяці до запланованої вагітності, ідеально — у підлітковому віці.

5. Вживати ліки під час вагітності можна лише за призначенням лікаря і в рекомендованих дозах. НЕ ЗАБУДЬТЕ попередити лікаря, що ви вагітна!

6. Алкогольні напої шкодять вагітності та майбутній дитині.

7. Не куріть і не дихайте тютюновим димом під час вагітності.

8. Харчуйтеся повноцінно, вживайте необхідну кількість овочів і фруктів.

9. Якщо на робочому місці жінки існують ризики для здоров’я, треба змінити умови праці.

10. Вагітні жінки та їхні рідні мають знати симптоми можливих відхилень від норми під час вагітності, а також те, куди звернутися у разі появи цих симптомів.

Перегляд способу життя

Передусім слід перевірити масу свого тіла. Недостатня вага може спричинити дефіцит поживних речовин в організмі матері й дитини, надлишкова — ускладнення перебігу вагітності на пізніх термінах, підвищення артеріального тиску, додаткове навантаження на суглоби й посилення таких симптомів, як болі у спині й задишка. Зростає й ризик виникнення так званого діабету вагітних.

Обмежувати харчування під час вагітності не рекомендують. Тому бажано нормалізувати вагу тіла до моменту вагітності. Цьому сприяє спеціальна дієта і підібрані фахівцем фізичні вправи.

Слід відмовитись і від малорухливого способу життя. Прогулянки на свіжому повітрі, гімнастика для вагітних, плавання допоможуть жінці легше перенести вагітність, підготуватися до пологів і зберегти поставу.

Дуже важливо обом батькам позбутися шкідливих звичок. Рішення батька кинути курити і відмовитися від алкоголю — найкращий подарунок дружині і майбутній дитині.

Треба врегулювати режим праці та відпочинку, максимально знизити стресові навантаження обох батьків, визначити, чи не впливають на них шкідливі чинники на робочому місці (хімічні речовини, гази, випромінювання від рентгенологічного обладнання). Вагітним не рекомендують працювати в місцях великого скупчення людей, фізично і психологічно перенапружуватися, переохолоджуватись і перегріватися. Сучасні дослідження не виявили негативного впливу випромінювання дисплеїв на плід, але краще скоротити час перебування за комп’ютером.

Перевірка стану здоров’я

Консультація терапевта або сімейного лікаря необхідна для з’ясування, чи були в минулому проблеми з виношуванням дитини, генетичні патології, захворювання, що передаються статевим шляхом, хронічні захворювання, такі як бронхіальна астма, підвищений тиск.

У багатьох жінок із хронічними захворюваннями вагітність проходить нормально, але для зменшення ризику можливих ускладнень це питання слід також обговорити з лікарем.

Якщо близькі родичі мали спадкові захворювання, необхідно пройти тестування на наявність генів цих захворювань. Для цього достатньо обстежити когось одного з подружжя. За наявності у нього такого гена обстежують і другого з подружжя. Якщо носієм гена спадкового захворювання є лише один із подружжя, це не загрожує дитині.

Необхідно заздалегідь відвідати стоматолога для уникнення рентгенологічного дослідження під час вагітності.

Слід також пройти рекомендоване лікарем лабораторне обстеження: визначити групу крові та резус-фактор, наявність імунітету до вірусу краснухи і токсоплазмозу.

Профілактичні заходи

Тим, у кого немає імунітету до вірусу краснухи, потрібно зробити щеплення. Але після вакцинації слід утримуватися від зачаття протягом трьох місяців. Краснуха — інфекція, що передається повітряно-крапельним шляхом. Її збудник може призвести до тяжких вад розвитку плода (глухота, сліпота, вади серця, нервової системи, скелета), особливо якщо жінка перенесла краснуху на ранніх термінах вагітності.

До рекомендованих профілактичних заходів належить і приймання жінкою фолієвої кислоти та вживання обома партнерами вітамінно-мінеральних комплексів за три місяці до планованого зачаття.

Клінічні дослідження довели, що вживання фолієвої кислоти у підвищених дозах протягом 12 тижнів до і після зачаття знижує ризик народження дитини з вродженими вадами розвитку. Фолієва кислота належить до вітамінів групи В і міститься у злаках, цитрусових, бобових, зелених овочах, зелені, молочних продуктах.

ПІДСУМКИ

Підготовка до народження дитини потребує від майбутніх батьків спеціальних знань і відповідальності.

Плануючи народження дитини, батькам варто переглянути свій спосіб життя, перевірити стан здоров’я і вжити необхідних профілактичних заходів.

Виконайте тест, перейшовши за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1504670

Тест буде відкрито до 20 квітня, 20.00 .

01.04.2021

9 клас

Тема: Репродуктивне здоров’я молоді

Завдання уроку:

- дізнатися про стан репродуктивного здоров’я молоді в Україні;

- розглянути негативні наслідки ранніх статевих стосунків;

- проаналізувати негативний вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я.

Презентацію можна переглянути за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1PK8F1nI6uVpYhLucs7qNCsqYwCmUjwrQ/view?usp=sharing

Опрацювати параграф 23

1) Повторити матеріал можна, переглянувши відео за посиланнями:

https://youtu.be/zarwIHUf3i0

Тест за підсумками вивчення даної теми виконати, перейшовши за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3317177

Тест буде відкрито до 23.00 2 квітня 2021 року.

25.03.2021

Тема: Цінність родини (параграф 22)

Завдання уроку:

- поміркувати про цінність родинних стосунків і важливі фактори міцної сім’ї;

- проаналізувати свою готовність до свого життя;

- пригадати ознаки зрілості.

Переглянути відеоурок можна за посиланням:

https://youtu.be/wbvaAl_hBCc

Виконайте тест, перейшовши за посиланням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6396528

18.03.2021

9 клас

Тема: Ефективне спілкування. Формування здорових стосунків»

1. Опрацювати параграф 20, 21.

2. Переглянути презентацію за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1rVJXsPQYItejtuj9dzWHmPPhaZPXfZgA/view?usp=sharing

3. Переглянути відео «Ефективне спілкування» можна за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=MLxvwxyZSEg

4. Виконати тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6921623

Завдання на 11.03.2021

9-А

Опрацювати параграф 19.

Виконати проект на с.139.

Виконати тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3284765

9 клас

9 клас, 21.01.2021

Тема: Природа і види емоцій. Поняття емоційної зрілості. Саморегуляція.

Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а вже потім раціонально. Іноді наша реакція випереджає думку, і ми діємо майже рефлекторно. Часто вона неадекватна, і ми розуміємо, що так не слід було чинити («Це був необдуманий вчинок, я діяв під впливом емоцій».) Такі дії можуть мати небажані наслідки — конфлікт, зіпсовані стосунки, підірвана репутація. Надмірна емоційність властива підлітковому віку. Це пов’язано з гормональною перебудовою організму. Адже якщо до початку статевого дозрівання концентрація чоловічих і жіночих гормонів в організмі дитини стабільна, то в підлітковому віці вона зростає у 10—20 разів. Лікарі називають це «гормональним бунтом». Він призводить до багатьох змін в організмі, у тому числі впливає на нервову систему. Тому підлітки часто переживають сильні емоції, страждають від перепадів настрою, стресів і депресій.

Переглянути презентацію можна за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1qyn4EUJjj3ATWM3MxVhLvfBmtNrAbPL2/view?usp=sharing

Емоції - це своєрідне особистісне ставлення людини до навколишньої дійсності і до самого себе.

Ø «Позитивна емоція».

Ø Гра «Заселимо будинки».

Негативні емоції шкідливі для здоров’я людини. Страх, заздрість, ненависть, лють не лише ускладнюють стосунки з іншими людьми, а й дуже погано позначаються на роботі серця, печінки, нирок та інших важливих органів. А позитивні – дуже корисні.

Емоції бувають бурхливі і стримані. Надто бурхливі емоції погано впливають на здоров’я, навіть радість, коли вона занадто бурхлива, може зашкодити твоєму здоров’ю. Намагайтеся стримувати бурхливі емоції, особливо негативні.

Для віруючих людей велику роль відіграють сповідь і молитва. Вони дають змогу послабити емоційну напругу.

Ø Поясніть прислів’я.

- Ласкаве слово, що весняний вітер.

- Добрі слова дорожчі за багатство.

- Серце радіє і обличчя квітне.

- По-доброму сміятися – корисно для здоров'я.

Емоційна зрілість — це вміння керувати своїми емоціями та виявляти їх у тій формі, що прийнятна в суспільстві. Вона має велике значення для збереження здоров’я й досягнення професійного успіху. Набуваючи життєвого досвіду, ми поступово стаємо емоційно врівноваженими, емоційно зрілими.

Емоційно зріла людина спокійно сприймає критику, неупереджено оцінює свої позитивні й негативні риси. Вона не звинувачує у своїх невдачах усіх, окрім себе.

Емоційна зрілість дає можливість пристосуватися до змін, не впадати в розпач, якщо ваші плани руйнуються, спокійно йти назустріч чомусь новому. Це особливо важливо, якщо людина вимушена змінювати місце проживання, роботу, професію.

Емоційно зріла людина відкрита для спілкування, вона здатна приймати й любити людей такими, якими вони є, з усіма їхніми перевагами й недоліками. Емоційна зрілість дає змогу усвідомлювати свої емоції, розрізняти їх (що саме я відчуваю і чому), регулювати свій емоційний стан. Емоційна зрілість також дає можливість розділяти свої та чужі емоції, усвідомлювати вплив емоцій на себе й інших людей, правильно реагувати на емоції інших людей і виявляти свої.

Десять базових емоцій.

1. Інтере́с, цікавість – емоційний вияв пізнавальних потреб людини, основа творчості, проявляється у ставленні до нового, мотивує і збільшує працездатність. Інтерес до людей допомагає налагоджувати і підтримувати добрі стосунки.

2. Ра́дість – це емоційне вираження щастя.

3. Здивування (подив) – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає внаслідок несподіваних подій. Ця емоція швидко виникає і зникає, спрямована на виживання.

4. Гнів – бурхлива реакція на обмеження автономності, супроводжується станом «хаосу». Гіркий досвід свідчить, що за спалахом гніву наступає довгий період «перефразування» ситуації: «Я міг би це сказати», «Чому я не зробив так…»

5. Горе (страждання, сум) – реакція на життєву втрату, супроводжується відчуттям «порожнечі». Допомагає усвідомлювати значущість тих, кого любимо, згуртовує людей.

6. Відраза («відвернення» – негативна реакція на їжу) – одна з емоцій та чуттєвих реакцій людини на щось огидне за смаком. Відраза, огида, презирство, зневага на всій земній кулі виражаються мімікою та жестами, що демонструють відкидання або дистанціювання від неприємного предмета, бажання позбутися від когось чи від чогось.

7. Презирство/сором – найтоксичніші емоції. Не кожен може зізнатися навіть собі, не говорячи про інших, що переживає емоцію презирства чи сорому

8. Сором – це емоція, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що суперечать нормам моралі; переживається як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути, має виразні тілесні симптоми – почервоніння, опускання очей тощо. Сором – це емоція, яку нам найважче дозволити собі переживати. Тому іноді люди маскують ці емоції іншими.

9. Провина – емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки.

10. Страх – емоція, що виникає в ситуаціях реального або передбачуваного лиха, загрози біологічному або соціальному існуванню людини, реакція на «невідоме.

Решта емоцій вважаються комплексними.

Наприклад, співчуття – це поєднання печалі й любові;

в ревнощах приховані любов, ненависть і заздрість;

пригніченість – складна комбінація сорому і суму;

ненависть охоплює огиду та гнів.

Емоціям і почуттям властива полярність, за різних обставин вони можуть виявлятися протилежно: «радість – горе», «любов – ненависть», «симпатія – антипатія», «задоволення – незадоволення».

Природа не забезпечила нас особливою кнопкою, що дозволяє відключати емоції в тих ситуаціях, коли не хочемо їх переживати. В цьому є сенс. Якби ми змогли відключити емоції, наше життя стало б нудним, нецікавим і небезпечним. Емоції визначають якість нашого життя. Якщо ми функціональні та благополучні, емоції, переважно

Способи впливу на емоції.

1. Змінити об’єкт концентрації, тобто переключити увагу на іншу ситуацію, подію, факт.

2. Переосмислити переконання, цінності, настанови. Вони діють як фільтри того, що помічаємо, допускаємо у свідомість; впливають на те, яке пояснення даємо фактам і подіям.

3. Перетворити ірраціональні думки, які викликають негативні емоції, на раціональні.

4. Психофізіологічна саморегуляція. Відомо, що дихання, вираз обличчя, положення тіла, тон і темп голосу впливають на емоційний стан. Методи психофізіологічної саморегуляції допомагають відновити рівновагу, заспокоїтися, звільнитися від неприємних думок і небажаних емоцій.

5. Усвідомити емоцію і зробити доцільний вибір емоційної реакції.

Тренінг виходу зі стану злості.

Коли починаєте сердитися:

v заспівайте веселу пісеньку;

v послухайте тиху музику;

v пограйтеся з м’якеньким м’ячиком;

v намалюйте свій настрій;

v розкажіть про свою злість рідній людині;

v погортайте родинний альбом або казки;

v пограйте гру «Розривання паперу».

Коли в тебе поганий настрій, візьми свою улюблену іграшку і поговори з нею. Розпочинай так: «Я розповім тобі, чому в мене поганий настрій…»

Домашнє завдання: опрацювати параграф 14.

Виконайте тест, перейшовши за посиланням (оновлено 29.01.)

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=7670547

14.01.2021

Тема:Поняття життєвого самовизначення. Складові життєвого самовизначення..

Мета: сформувати поняття про життєве самовизначення; ознайомити з складовими життєвого самовизначення.

1. Поняття життєвого самовизначення.

Самовизначення передбачає усвідомлений вибір свого місця в системі соціальних відносин. Уже сама поява в потребі самовизначення свідчить про те, що ви досягли досить високого рівня розвитку й прагнете зайняти власну позицію в різноманітних суспільних ситуаціях.

Справжнє самовизначення не лише передбачає вибір власної позиції, але й те що цю позицію необхідно обстояти, тобто власною поведінкою підтвердити свою відповідність їй.

Самовизначення — це розуміння самого себе, своїх можливостей і прагнень, розуміння свого місця в суспільстві й свого призначення в житті. Кожна людина здійснює у своєму житті різні види самовизначення: визначає свої цінності й сенс свого життя, обирає своє місце й роль у системі суспільних відносин, здобуває професію.

Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих складових.

Розділіть аркуш на 4 віконця і запишіть у відповідному віконці:

• якою людиною я хочу стати;

• яку я хочу мати родину;

• ким я хочу бути;

• якого соціального статусу я прагну (керівник, підлеглий, лідер, член команди...).

2. Складові життєвого самовизначення..

Самовизначення — це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей, а також тих задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити на здібності, а талант — на стійку рису характеру.

Самовиховання — це свідома систематична робота особистості над собою з метою усунення тих чи інших недоліків і формування позитивних якостей, що відповідають вимогам суспільства й особистого плану розвитку. Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне людина. До самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети й ідеалу.

Переглянути презентацію можна за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1phox0lhPOMo6joMUwm7w3x-NOkghG2CQ/view?usp=sharing

Практична робота учнів.

Ознайомтеся з порадами психолога Ф. Зімбардо та проаналізуйте їх, використовуючи власний досвід.

1. Визначте, що є основним для вас. Проаналізуйте своє минуле й з’ясуйте, які особисті зв’язки й рішення змусили вас жити саме так, як ви живете.

2. З’ясуйте, що для вас є важливим, у що ви вірите. Урахуйте свої можливості й визначте, яким би (якою б) вам хотілося себе бачити.

3. Намагайтеся зрозуміти й пробачити тих, хто вас скривдив і не допоміг, коли ви цього потребували, пробачте собі свої помилки, невдачі й вагання.

4. З негативних спогадів візьміть усе корисне для себе.

5. Пам’ятайте: поки у вас є погані спогади, вони володіють вами. Згадуйте про минулі успіхи, навіть якщо їх мало.

6. Провина й сором формують вашу поведінку, відводячи вас від позитивних цілей, обмежують можливість творчості. Довіра до себе обов’язкова!

7. Ніколи не говоріть про себе погано, особливо остерігайтеся таких категоричних оцінок, як «невдаха», «невиправна людина».

8. Не дозволяйте іншим критикувати ваші особистісні якості. Предметом обговорення можуть стати тільки ваші дії. Не бійтеся зворотного зв’язку — він може бути корисним.

9. Уникайте ситуацій, у яких ви відчуваєте дискомфорт, і людей, з якими вам не хочеться спілкуватися. Якщо ви не можете змінити ситуацію або скоригувати власну реакцію, уникайте її.

10. Дайте собі час, щоб розслабитися, відпочити, прислухатися до себе, отримати задоволення від хобі та справ, якими ви можете зайнятися.

11. Розвивайте навички спілкування, зацікавтесь якоюсь темою й станьте авторитетом у галузі, яка може бути підґрунтям для встановлення контактів з іншими людьми. Майте принаймні одну якість, що радує інших, є корисною для них.

Рефлексія.

1. Які властивості необхідно розвивати за допомогою самовиховання?

2. Які життєві навички сприяють фізичному, психічному та духовному здоров’ю?

3. Що таке самовизначення?

4. Перелічіть складові самовизначення?

Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Параграф 14, стор. 95-100

Виконайте тест, перейшовши за посиланням

https://forms.gle/1LNnMaP5VhZCMVgQA

Грибук Наталія Григорівна

Сторінки

9 КЛАС

Немає коментарів:

Дописати коментар